«Не … діждалась мати свого сина»

Презентація виставка – пам‘яті: «Не … діждалась мати свого сина» до Небесної Сотні проведено з учнями ліцею бібліотекарем абонементу Семенишин О. В..
Перед очима присутніх учнів постали образи Героїв Небесної сотні, навіяні спогадами про трагічні події чотирьохрічної давнини, коли злочинна влада18 – 20 лютого  2014 року розстріляла мирних протестувальників.
 Бібліотекар щиро та емоційно розповіла про героїчні вчинки наших героїв земляків – Василя Шеремети, Сергія Дідича, Романа Гурика, Ярослава Грабовського. У скорботі і молитві учні схилили голови перед Героями Небесної сотні, та всіма борцями, котрі віддали своє життя у боротьбі за соборну і незалежну Україну.
  Хоча минуло вже чотири роки війни із Росією, але страшний маховик смерті і надалі забирає все нові і нові життя української молоді.
  Бібліотекар Семенишин О. В. звернулася із проханням до дітей, щоб пам‘ятали воїнів патріотів української історії, що творять мирне майбутнє.

                                                       

У спалаху Стрітенських свічок

   

 Ще стоять тріскучі морози і лежать великі сніги – а в повітрі вже пахне весною. За повір‘ям цього дня зима зустрічається з літом. Існує повір‘я, що на Стрітення Зима з Весною сперечаються – кому йти далі, а кому вертатися.
У спалаху Стрітенських свічок 15 лютого у круглому колі зібралися працівники юнацької та дитячої бібліотек,  де провели краєзнавчу годину : «Стрітення настало, усім нагадало: готуйтесь птахів зустрічати».
Багрійчук Ольга Михайлівна  - головний спеціаліст відділу культури розповіла про традиції Стрітенської свічки, та показала як випікати обрядове печиво-жайворонків, які давали дітям , щоб закликати весну.
Бібліотекарі запалили символічно освячену свічку і вслухалися до звуків народженого вогню. Свічки горіли тихо, оберігаючи храм книги, та привертаючи хороших користувачів до бібліотеки. Зі Стрітенням пов‘язана низка народних прикмет про погоду: якщо холодно, то вже весна на порозі.

                          

Дівоче коло: «Вірю в любов»

   

  Без будь-яких законів, указів, референдумів у життя молоді ввійшло -  влетіло свято День святого Валентина, яке називають ще днем закоханих. Щоб висловитись про таке ніжне, загадкове почуття – кохання, наші юні панянки з клубу «Юність» зібралися 14 лютого в бібліотеці для юнацтва, щоб поспілкуватись у дівочому колі.  Адже юність  - найкраща пора для кохання, це та чарівна пора життя, коли перед юнацтвом відкривається безмежний світ пізнання себе і довкілля. Саме в юності  найболючіше переживають  перше кохання, зраду друзів, саме в юності,  кожен з нас задумується над проблемами майбутнього.

        Бібліотекар абонементу Семенишин О.В. розповіла дівчатам легенду про День закоханих ,яка бере свій початок з далекої давнини. Дівчата вели відверту розмову з працівниками бібліотеки, адже по їх висловах навіть повітря  бібліотеки сповнене коханням, радістю.
         Шпитна Христина висловилась, що любити людину – це велике щастя і відповідальність, це постійне очікування та жертовність, а Пирожук Олена сказала, що вона живе в очікуванні цього неповторного почуття, бо це насправді найніжніше, найромантичніше, найвитонченіше, найвеличніше почуття.
       На запитанняя Семенишин О. В.: «Яке воно справжнє кохання?» - Гладиш Валерія відповіла: «Це єдина книга, яка залишається непрочитаною,  хоч скільки б її не читали і не перечитували».
      Вірста Христина висловилась: «Я вірю в кохання, про нього мріють, його чекають, його хочуть всі, і це так природньо, як росте трава весною».
Дівчатка читали поетичні твори,  загадували бажання, адже в цей день здійснюються найпотаємніші мрії всіх закоханих.
На закінчення бібліотекарі побажали нашим юним панянкам, зустріти в своєму житті справжнє, чисте, високе почуття, і вміти його зберегти на довгі роки.