З давніх - давен наша Україна славиться величними традиційними святами і обрядами. Кожен, хто не черствіє душею, хто сповнений любові, доброти до української спадщини повертається до традицій свого народу.Одним із свят, яке завжди відзначали наші батьки, діди ,прадіди було велике зимове свято, особливо важливе для молоді - день Андрія . За християнськими переказами Андрій Первозданний був одним із дванадцяти Апостолів Ісуса Христа . Він проповідував християнство серед слов’ян. Кажуть, що Андрій передбачав, що з волі Божої на дніпровських горах буде збудоване місто, а там, де він установив хрест, згодом спорудили Андріївську церкву . День Андрія відзначають 13 грудня і вважається днем пам’ яті мученицької смерті Андрія Первозданного.
Узимку, коли завершуються роботи у полі , проводилися паробочо – дівочі гуляння. З часів християнства в Україні на Андрія ( 13 грудня ) проводяться святкові вечорниці.
13 грудня в Надвірнянській міській бібліотеці для юнацтва з молодіжно - дискусійним клубом « Юність» були проведені Андріївські – вечорниці : « Ой на Андрія дівчата гадали ». Для дівчат в цей день з’являється можливість зазирнути в своє майбутнє, поворожити на судженого та на свою долю.
Поцікавимося, а як же наші дівчата ворожили на Андрея? Бенюк Ліля запропонувала дівчатам дізнатись ім’я свого судженого. Дівчатка писали імена своїх хлопців і по черзі витягували . Браїк Оксана розповіла, як дізнатись свою майбутню долю. Дівчатка ставили під тарілку перстень – це означало, що скоро заміж вийде; квітка – буде дівувати; мірта – розлука з милим чекає; лялька – зрада;Свято пройшло весело, цікаво , дівчата між собою поділились своїми враженнями, під кінець свята смакували пампушками на яких ворожили ,та просили доброї долі у святого Андрія.
Святий Андрію, святий Андрію,
На тебе єдиного маю надію.
Скажи мені , нині дорогий Андрію,
Звідки я маю чекати надію.
(кидають чобітки)
Немає коментарів:
Дописати коментар