Нам Крути не забути

Історія знає багато жертв в ім’я ідеї , але аналогічної Крутам не було.
  А що було у нас під Крутами? Хто були ті юні завзятці? Чи  вірили вони в свої сили? Чого прагнули гімназисти 6-8 класів і молоді студенти, що не визнавали війни і смертної кари,  засуджували будь-яке насильство, тим паче вбивство.
  З  такими словами 28 січня в міській бібліотеці для юнацтва розпочали вечір пам’яті: «  Тут береже Україна  вічний сон молодих своїх синів»  ліцеїсти  III – Б курсу. В святі взяли участь активісти та користувачі бібліотеки :  Осташук. В., Почтар В., Гринішак С., Возняк Л., Чумбей Н. , Сакевич Т. .Свято розпочала педагог-організатор  Попович М. В.,  яка сказала що Крути, це символ героїзму  та відданості нашого юнацтва і символ національної трагедії .
  96 років минуло з того трагічного дня  коли 300 юнаків стали на смертельний бій з 600 000-ною червоноармійською армією. Юнаки кинулися у свою першу і останню багнетну атаку – і майже всі загинули .Юні герої показали приклад мужності відданості і незборимості духу. Їх називають історики Українськими спартанцями.Герої не вмирають, вони живуть у пам’яті і справах наступних поколінь.
  У наших предків був звичай у день поминання могили мертвих встеляти квітами і запалювати на них свічки. Тож нехай наш зал юнацької бібліотеки сьогодні 28 січня стане поминальним храмом. Будьте ж певні , дорогі, незабутні герої, - ви не загинули марно. Сьогодні вся присутня молодь схиляє голови перед світлою пам’яттю тих, що жертовно віддали своє повне сил життя за Україну, за її волю, за честь, за славу , за нород! Пом’янемо героїв замордованих під Крутами хвилиною мовчання. Учням , інженер-програміст  Заник Р. продемонстрував відео-фільм « На Аскольдовій могилі».

 На закінчення години пам’яті зав юнацькою бібліотекою сказала: « В даний час в нашій Україні настав складний і відповідальний час. Події 1918 переплітаються з подіями 2014 року, історія повторюється і нам знову довелося бути готовими до Крут .
Так склалося,  що першими про це збагнула наша молодь – цвіт української нації і наше славне студентство, юнаки та юнки. Саме вони з відкритими чистими серцями, вийшли на перші євро майдани й іскрами своїх безвинних душ сколихнули всю українську і світову спільноту. І саме вони першими відчули на собі жорстокість нині існуючої диктаторської системи влади в ніч на 30 листопада. Тож і пом’янімо і сучасних крутянців 2014-го року: Сергія Нігояна , Михайла Жизневського, Юрія Вербицького, котрі склали свої голови на жертовник боротьби за Самостійну Україну. Вічна слава героям! Хвилина мовчання.

Багатогранна творчість Степана Пушика

26 січня відзначатиме 70-річчя відомий український письменник, фольклорист, публіцист, журналіст, науковець, громадський і політичний діяч ,лауреат Національної премії ім. Шевченка, професор ПНУ ім. В.Стефаника Степан Пушик.

 З нагоди ювілею   письменника  в юнацькій бібліотеці 24 січня  було проведено урок творчого портрету : « Багатогранна творчість Степана Пушика»

 Були запрошені учні ліцею.Ведучі сказали, що вся Пушикова творчість виростає з фольклору, а поезія побудована на пісенних народно-художніх ритмах.

 Першу популярність Пушикові принесли його пісні «Треба йти до осені», «Любисток»,які заспівав Д. Гнатюк, а згодом уся Україна, слідом були і інші…

Творчість С. Пушика може , як мало кого із сучасних письменників,на диво багатогранна.

Його без перебільшень можна іменувати людиною франківського гарту чи невтомним трударем із Каменяревої «робітні», який у «поті чола», не покладаючи рук, постійно відчуває потребу бути в русі, в неспокої, впошуках, у праці-праці аж до саможертовності активній.   С. Пушик- письменник,широкого профілю. У нього ніколи не було творчої пори тільки для поезії чи тільки для прози.Він усе робив паралельно.Як це відбувалось і відбувається сьогодні, він сам пояснює: «Коли мені не пишеться, то беру рюкзак і мандрую в гори,їду на кілька днів до Києва, щоб подихати столичним повітрям, тікаю на день до Львова, на два – до села… а ще не забувайте, що я професорую в університеті. Якщо не пишеться, то редагую написане… тікаю з хати, щоб у центрі міста зустрітись з Качканом, щоб посидіти у кавярні…»

     Бібліотекою проведено прес- калейдоскоп: « Кожен твір – це або спалах блискавки, або важка праця…» –обговорення статті в газеті « Галичина» присвяченій С.Пушику.Ведучі зачитали:

   «Мені  боляче, що мій народ так важко гарує,а вони повибудовували палаци і в Україні, і під Віднями,і на далеких островах, а банки в офшорах тріщать від ними вкрадених у нас грошей…»

 О. Слоньовська сказала про Пушика: «Як професор він має  особливу повагу в  студентів. Вони люблять його і за постійні жарти, і за феноменальні знання народної творчості.Разом зі студентами ходить колядувати або щедрувати.Це великий оптиміст,великий дотепник і надзвичайно талановитий науковець. Від імені всіх присутніх в бібліотеці щиро побажали Степану Григоровичу,щоб у здоров’ї ця благородна і добра людина прожила стільки,скільки Господь Бог написав їй у своїй книзі. Натхнення у творчості, нових оригінальних ідей.  

 

 

Феєрверк новорічних листівок

4 січня в Надвірнянській міській бібліотеці для юнацтва було проведено майстер – клас:
 « Феєрверк новорічних листівок » до Різдва Христового. Своє хобі по виготовленню листівок та навчити дітей цього ремесла запропонувала  активна читачка бібліотеки Костик Ліда.
  Виготовлення листівок або кардмейкінг – це ремесло , вид діяльності і хобі. До речі   дуже старовинне !
 Дуже багато сказано про історію друкованих листівок і прої роботи.
 Перша згадка про листівки датується близько 500років до нашої ери. У  ті роки листівки  представляли собою  листи папірусу ,які розцінювалися Єгипетськими і Китайськими культурами , як послання добробуту і доброзичливості. Безсумнактично нічого невідомо про листівки ручнівно що ці листівки були зроблені в ручну і були першими hands – made  листівками, зроблені людьми.
 У Європі листівки з’явилися набагато пізніше, десь у 15 столітті. У той час не було пошти і тому листівки доставлялися людям особисто. Через це процес дарування вітальних листівок в Європі був надзвичайно дорогий , і тільки досить багаті люди могли дозволити собі обмінюватися ними.
 З появою друкованих вітальних листівок  про  hand – made листівки надовго забули. Лише на початку 90-х в Європі і Америці почали з’являтися фірми,  що виробляють листівки ручної роботи на промисловому рівні. Популярність « нового» виду продукції швидко зростала. І , нарешті, на початку 2000- х перші фірми з виробництва hands – made  листівок з’явилися в Україні. Можна сказати, що цього моменту і почалася нова історія листівок ручної роботи  в Україні.

 З великим захопленням та любов'ю вкладаючи свою душу юні майстрині виконали свої маленькі шедеври. Спочатку на білий папір - заготовку клеїли кольоровий папір, прикріплювали мереживо,прикраси з тканини, біжутерії, стрази. А далі що підкаже багата фантазія. Як би  це не звучало банально , але краще зробити листівку в ручну, вкласти в неї частинку душі.