Співець карпатських гір

Напередодні 65-ї річниці від дня народження видатного українського поета , композитора , співака , Володимира Івасюка,  Надвірнянською міською бібліотекою організована розгорнута книжкова ілюстрована виставка: « Співець карпатських гір» .Усі користувачі та бажаючі мали змогу ознайомитися з біографією та творчість українського маестро.                                          
                     Торкнувся піснею до серця людей
Українська пісня-найбільша радість для простої людини.Життя таке, що душі черствіють,тільки рідна пісня здатна достукатися до найглибших закутків,пробудити радість,добро і світло.Тільки В. Івасюк ніс до  української молоді відродження вільного духу, прадідівський тембр,тисячолітню сонячну вдачу свого народу. І тепер ніжно співає колискову верба над водою, тужно розповідають казки смереки в Карпатах, іскристо грають води у потоках,вторячи ритму буття.Але вже без Володимира…   «…Він нестямно любив свої гори, і в його піснях вони поставали живими героями, мріяли, співпереживали і сумували…»Самобутній , талановитий композитор написав Понад 100 пісень, музику до спектаклів, інструментальну музику, майже всі оркестровки до  своїх пісень робив сам. З іменем В. Івасюка пов’язаний і творчий злет Софії Ротару- на Міжнародних пісенних конкурсах . Він завжди зичив популярності своїм колегам і друзям, хоч часто пісні запам’ятовувалися саме з його подачі, бо ж мав чудовий голос.  Це був справді Поет,Композитор,Художник,Людина.Його пісні співали, без перебільшення, в усьому світі. Вони повертали українцям самоповагу, гордість.Для нього головними були творчість і праця.Не шукав чужого, а оберігав своє, Пам’ятав про свої джерела і прагнув бути гідними їх.Так, за життя В. Івасюк  майже не мав офіційних відзнак свого блискучого таланту. Втім, мав, має, матиме він найвищу нагороду, що не вимірюється ніякими лауреатськими титулами: справжню шану,щиру славу,любов мільйонів людей. Його удостоєно  Державної премії ім. Т.Г. Шевченка, високого звання Героя України. Шкода що посмертно…
Жаль лише , що зоря його творчості горіла так недовго- доля відміряла всього тридцять.Причина смерті й досі залишається таємницею…Та живе він у віднайденій у горах « Червоній руті», як і в однойменному пісенному фестивалі, в серцях друзів, рідних, поціновувачів.

Афганістан … Кривава рана

15 лютого минуло 25 років з дня виведення військ колишнього СРСР з території Афганістану. Саме з цієї нагоди 16 лютого в Надвірнянській бібліотеці для юнацтва було проведено годину пам’яті : « Афганістан …  Кривава рана»  з учнями ліцею. 9 років,  місяць і 19 днів понад 160 тисяч українців брали участь у чужій війні.Додому не повернулося більше трьох тисяч наших земляків, 8 тисяч отримали поранення,6 тисяч стали інвалідами.
       Минають дні,ідуть роки
       Життя листки перегортає.
       А біль Афгану – навіки.
       В душі чомусь не замовкає.
Все далі й далі відсувається в минуле та болюча для України подія яка коштувала   їй втрати сотень і тисяч найкращих синочків, молодих соколят,які лише зіп’ялися на крило, яким би любити, працювати, жити, тішитися своїми діткам, приносити радість батькам, а їх,двадцятилітніх і навіть молодших, привозили в цинкових трунах « чорними тюльпанами». Молоді люди йшли туди не за орденами і медалями, свято вірячи, що виконують ітернаціональний обов’язок.
Учні ліцею мали змогу поспілкуватися, послухати розповідь Косюка Василя Михайловича про вихідців з Прикарпаття, хто віддав своє молоде життя на полі бою чи помер від рани у фронтовому   госпіталі . Пан Василь розповів як на його очах гинули побратими. Та  й самому  не раз доводилося стрічатися з кістлявою окаянною віч – на – віч . Але солдатська доля виявилася прихильною. Нині Василь Михайлович Косюк працює директором Зеленської ЗОШ . Присутні задавали питання пану Василю, і в кінці побажали йому , щоб сьогоднішнє  мирне  життя було сповнене родинним щастям, благополуччям  й успіхами! Нехай людська шана і повага  супроводжує Вас на кожнім кроці!
Зустріч закінчилася хвилиною мовчання.Земля Вам пухом,хлопці з Прикарпаття, наші земляки Надвірнянського району:Василь Ломпас(с.Битків),ВасильМихайлюк(с.Битків), Йосипенко Тарас(с.Назавизів), Герелишин Ярослав (с. Стримба),Яремчук Дмитро с.Бистриця) яким судилося скласти молоді голови в далекому Афганістані. Ви не ховалися за спини інших.Ви чинили так, як підказувала Вам совість, як вчили Вас тато і мама.
 Ми пам’ятаємо Вас, ми високо цінуємо Вашу жертву.Слава Україні! Героям слава! Присутні мали змогу ознайомитись з книжковою виставкою: «Афганістан!..Твої болючі рани»

Чи закінчується кохання після шлюбу?

  На передодні дня Валентина працівники міської бібліотеки для юнацтва провели анкетування:( для студентів віком від 17років)
     « Чи закінчується кохання після шлюбу?»
   Багато студентів відповіли що : «Запорука кохання – діти».
   « Любові вчимося з дитинства»- відповіла студентка Київського мед. університету ім. Богомольця 2курсу Дем’янчук Катя
 і додала: « Я впевнена що кохання у шлюбі є. Якщо дружина чи чоловік справді твоя половинка, в чому мусиш впевнитись до весілля, то підтримувати вогник любові в подружжі легко.Маю гарний приклад своїх батьків, які в подружжі зберегли найтепліші стосунки. Як людина навчиться з дитинства, так і буде чинити у власній родині».
  А студентка Андросова Настя  відповіла: « Існують таємні рецепти любові»:
 « Колись я їздила відпочивати , і в певний час мешкала у сім’ї однієї подружньої пари. Чоловікові було 72 роки, а його дружині – 65. Проживши багато років разом, вони не втратили свого кохання.
 Подружжя знало таємні рецепти любові. Напевно у кожного ці рецепти свої ».
  Тож висновок анкетування такий:
 « Перш ніж одружуватись, виходити заміж, подумайте, що вас об’єднує, крім любові, чи є у вас спільні інтереси й погляди на життя»  Кохання - це щоденна праця і самопожертва.Нема ідеальних стосунків і безхмарного вічного кохання.Але є двоє, які вирішують бути разом, як кажуть, у горі і радості і все роблять для того, щоб так і було. Справжнє почуття  на все життя неодмінно прийде до того, хто щиро прагне цього. Вірте, і буде саме так.
 З Днем Валентина Вас дорогі користувачі бібліотеки!

У дівочому колі

      В Надвірнянській бібліотеці для юнацтва 14 лютого відбулася година спілкування: « У дівочому колі» ( до дня закоханих) з  молодіжно- дискусійним клубом «Юність» який діє при бібліотеці.
 Також  працівники бібліотеки влаштували викладку літератури:
 «Мелодія двох сердець» Спілкування почалося із читання віршів про кохання:

Так ніхто не кохав.Через тисячі літ

 Лиш приходить подібне кохання.

 В день такий розцвітає весна на землі

І земля убирається зрання…

  Дише тихо і легко в синяву вона,

  Простягає до зір свої руки…

  В день такий розцвітає весна

   І тремтить від солодкої муки...

                                            В.Сосюра.

 Час іде невпинно .За плечима у вас залишилось дитинство. Жаль прощатися з цією чудовою безтурботною порою. Та не розчаровуйтесь - двері вам відчиняє юність, найпрекрасніша пора.З неслухняних та вередливих хлопчиків та дівчаток ви стали серйозними юнаками та дівчатами. Недарма кажуть що юність пора кохання.
 Дівчата висловлювали свої думки,розповідали про духовну красу людини, яка має багатий внутрішній світ. З такою людиною цікаво спілкуватися, вона вислухає, порадить; внутрішня краса обов’язково  пов’язана з бажанням людини творити добро тощо.
       Дівчата обмінялися враженнями зі своїми товаришами,які сидять поруч. Під час спілкування дівчата обговорили багато питань які їх найбільше цікавлять: «Чи може бути перше кохання єдине?» «Чи вважаєте ви,що свято  Валентина стосується тільки закоханих?», «Чим відрізняється почуття кохання від почуття любові?», «Як розумієте вислів: «Краще бути трохи дикою, ніж зовсім ручною», «Окремі хлопці й дівчата зберігають таємницю свого кохання. Чи праві вони?». Відповівши на низку запитань, присутні більше дізнались один про одного. В кінці дівчата смакували гарячий чай, печиво та цукерки. А на пам'ять від бібліотеки дівчатам подаровано валентинки.  Кохайтеся і будьте коханими!Хай наші сердечка подарують вашим серцям вогники  найсвітлішого почуття.

  

Незрівнянна Валентинка

Купувати листівки до 14 лютого – дня всіх закоханих-зовсім нецікаво . А тому 8 лютого в Надвірнянській міській бібліотеці для юнацтва проведено майстер-клас: «Незрівнянна Валентинка» , по виготовленні  листівок власноруч . Набагато веселіше  виявити трохи фантазії та створити унікальну валентинку, яка приємно здивує , і надовго запам’ятається людині, що її отримала.

   « …Їй дарували багато чого, та ще ніхто й ніколи- серце… Тримала його обережно,      мов горобчика, зігріваючи долонями.   Відчуваючи його тепло. Здавалося    воно дихає, пульсує, мов живе.  О, воно було дивовижне!   Невеличке, червоне,щедро уквітчане кремовими трояндами   й незабудками кольору надвечір’я,   вона  відкрила його конверт і побачила ... серце,  схоже на справжнє!» « Тобі моє серденько»,-прочитала на звороті.»

       Оформити валентинку можна всім чим підскаже фантазія: атласні стрічки, квіточки, метелики, стрази, перлинки ,намистинки.Ось такі чудові вийшли Валентинки ,сподіваємось рідним, друзям і закоханим сподобається такий незвичайний, приємний  подарунок.
                                                                                 

      

 Провела майстер- клас Менів Ліда . Учні різного віку відгукнулися з задоволенням взяти участь в занятті, щоб навчитися виготовляти власними руками цікаві вироби з паперу, а також поринути у світ уяви і фантазії.

       Життєве кредо пані Ліди …: « Я дуже люблю створювати красу навколо себе».Мабуть саме тому вироби її вихованців відрізняються,філігранністю, акуратністю у виконанні і завжди привертають увагу . Пані Ліда творча, талановита людина. Вона має чутливу душу, витончену творчу уяву, вмілі руки.
  « Є щастя берегти красу, але найбільше щастя- творити красу» - наголосила одна з учасниць заходу.

 

Живи душа поетова свята

2014 рік особливий для України перш за все завдяки визначному ювілею 200-річчя від дня народження Т.Г. Шевченка. Напередодні цього великого ювілею 7 лютого  в Надвірнянській міській бібліотеці для юнацтва пройшло засідання поетів бистрінців приурочений до цього свята: « Живи душа поетова свята» Входячи в рік Тарасового ювілею кожний з поетів  присвятив твір великому генію Українського народу . Адже Шевченко - це народ, і як народ він буде вічно жити. Андрухович Оксана  сказала, що сьогодні ми згадуємо Шевченка, і дякуємо за те, що вивів нас до омріяної волі що спонукав любити Україну :
                                          « Підемо : плече в плече.
                                            Зведемо собор на руїнах!
                                           Історія долю тче. Не вмерла ж бо ще Вкраїна!
                                                             (О. Андрухович)
Роман Бенюк висловився ,що Шевченко уявляв майбутню Україну   як велику сім’ ю народів, він вийшов з народу, жив з народом і життя його міцно і  кровно пов’язане з народом.
                                     « Стоїш, Тарасе…Стій і споглядай з висока
                                        Яка тече ріка, немов душа широка.
                                        Ти бачиш в далині небесну синь і жито…
                                         Так, буде, все-таки Вкраїна вільно жити.?
Минає 200 років від дня народження Т Г Шевченка славного сина українського народу але й сьогодні як живий, говорить він зі своїми нащадками. Його слово живе між нами , гнівне і ніжне, полум’ яне міцне. І сьогодні вся наша поезія літстудійців є бібліовіночком на шану Кобзареві до його ювілею.
                                                   

Люблю цю землю - вічні сторінки

З нагоди 65-ти річчя від дня народження Галини Турелик бібліотека для юнацтва провела урок творчого портрету : " Люблю цю землю - вічні сторінки". Учням зроблено огляд поетичних збірок Галини Турелик.   

  Галина Зіновіївна Турелик - поетеса, журналістка. Народилася 2 лютого 1949 р. в м. Львові в родині службовця. З 1958 року проживає на Прикарпатті, саме тут сформувалася як творча особистість. Після закінчення факультету журналістики Львівського державного університету імені І. Франка, працювала в редакціях районної газети «Прапор Перемоги» (м. Галич) та Івано-Франківської обласної газети «Прикарпатська правда». З 1979 р. – редактор Івано-Франківської молодіжної газети «Комсомольський прапор». Наступні 18 років пройшли в активній журналістській роботі, праці в журналі «Перевал» на посаді першого заступника головного редактора.   Галина Турелик зуміла поєднати в своєму житті, здавалось би, не поєднуване: активну журналістську та редакторську працю з немеркнучими спалахами поетичного слова.
 Її творча дорога почалася ще у 1966 р. У своїй поетичній творчості оспівувала працю земляків-хліборобів, будівельників, онови в житті прикарпатського краю. Вона схвильовано писала про щастя і драми в коханні, про радість материнства, чарівну красу природи.За першу пое-
тичну збірку «Посіяний промінь» молоду журналістку  приймають 1971 року в Спілку письменників України. Відтак було 20 років активного життяв літературі, підсум-
ком якихстали  книги „Три зернини", „Вечірні бджоли", „Зеленебагаття", „Новосілля", „Між альфою й омегою", „Монолог" і „Бурштинова ватра", «Здвиження».   На да-
ний час, відома прикарпатська поетеса Галина Турелик є   авторкою дев'яти поетичних збірок. Кожна з них засвідчувала поглиблення майстерності поетеси, яка наче долала щоразу якийсь внутрішній духовний бар'єр, йдучи від емоційності до філософської багатовимірності слова.
 Поетеса у постійних пошуках свогонеповторного слова, власного баченнясвіту і людей у ньому.   Поетеса є лауреатом обласної літературної премії ім. Дмитра Клима 1970 року за першу збірку «Посіяний промінь», лауреатом премії імені Мирослава Ірчана та Володимира Свідзінського за поетичну збірку «Здвиження"(„Місто НВ", 2009). У 1998 році за добірку поезій
«Світлотіні старих світлин», опублікованих у «Перевалі»,  Галина Турелик була відзначена обласною премією ім.В Стефаника.