“Білі лілії його печалі”

      12 березня в Надвірнянській міській бібліотеці для юнацтва відбулося літературно-поетичне свято “Білі лілії його печалі” присвячене Нестору Івановичу Чиру – українському поетові, нашому краянину, громадському діячу, людині –подвигу.
 На це свято- пам‘яті , одухотворене високим почуттям і  з високим Словом поета , запрошені учні ЗОШ № 2.
 Ведучі Шпинта Х. та Бенюк Роксолана ознайомилим дітей з
автобіографією поета  та охарактеризували його творчий поетичний шлях, який повів його у даличінь  українського художнього слова.

 

      Бібліотекар  Вірста Х. продекламувала інтимну лірику поета присвячену його дружині Аллі Федорівній, яка завжди була поруч та ділила з поетом всі радощі і печалі.
     Бібліотекар Семенишин О.  зачитала вірш –посвяту та вірш про матір, бо образ мами завжди був і є найсвятішим , найріднішим для  кожного українця, так і в поетичних збірках Н. Чира.
      Учні , Жмур Настя з Пнівської ЗОШ, Хім‘як Максим, Ватрусенко Олена – ліцей ,Пилип‘юк Богдан та Бенюк Роксолана декламували вірші із різних збірок поета “Пізнє яблуко мого саду”, “Долоні в кровпельках дощу”, “Калиновий спалах”, “Паморозь дивного світіння”, “Білі сльози снігу”.

Бібліотекар ЗОШ № 2 Андрійович Л. М.  в своїх спогадах  розповіла, що Нестор Іванович з школою  підтримував партнерські стосунки , влаштовував зустрічі в школі та захоплювались його творами.Він був інтелігентною , комунікабельною людиною, добрий, відкритий, готовий прийти всім на допомогу.
      Ткачук С. М.  одна з перших членів літературної студії “Бистрінь” імені Н. Чира виступила із спогадами: “Нестор Чир творець літературної студії “Бистрінь”,  бо в неї він вклав свою душу та серце. Для кожного із нас він був батьком, вчителем,  другом, порадником та наставником для вихованців, які тримають свічку пам‘яті про нього - запаленою. Для всіх з ким спілкувався був відвертий, щирий  , тактовний.
     На закінчення зав. бібліотекою Ільків Г. В. Завершила поетичне свято такими словами: “ Ми поділилися з вами словом поета, яке пережите його серцем і живою думкою, народжене благотворною енергією дущі, викохане, виколисане, неспокійними роздумами і дароване нам, читачам, як  суцвіття весняного саду. Ми раді, якщо воно , поетове Слово,  когось зігріє у холодній буденності, комусь виточить з очей сльозу радості.