Життя листки перегортає.
А біль Афгану – навіки.
В душі чомусь не замовкає.
Все далі й далі відсувається в минуле та болюча для України подія яка коштувала їй втрати сотень і тисяч найкращих синочків, молодих соколят,які лише зіп’ялися на крило, яким би любити, працювати, жити, тішитися своїми діткам, приносити радість батькам, а їх,двадцятилітніх і навіть молодших, привозили в цинкових трунах « чорними тюльпанами». Молоді люди йшли туди не за орденами і медалями, свято вірячи, що виконують ітернаціональний обов’язок.
Учні ліцею мали змогу поспілкуватися, послухати розповідь Косюка Василя Михайловича про вихідців з Прикарпаття, хто віддав своє молоде життя на полі бою чи помер від рани у фронтовому госпіталі . Пан Василь розповів як на його очах гинули побратими. Та й самому не раз доводилося стрічатися з кістлявою окаянною віч – на – віч . Але солдатська доля виявилася прихильною. Нині Василь Михайлович Косюк працює директором Зеленської ЗОШ . Присутні задавали питання пану Василю, і в кінці побажали йому , щоб сьогоднішнє мирне життя було сповнене родинним щастям, благополуччям й успіхами! Нехай людська шана і повага супроводжує Вас на кожнім кроці!
Ми пам’ятаємо Вас, ми високо цінуємо Вашу жертву.Слава Україні! Героям слава! Присутні мали змогу ознайомитись з книжковою виставкою: «Афганістан!..Твої болючі рани»
Немає коментарів:
Дописати коментар