Співець карпатських гір

Напередодні 65-ї річниці від дня народження видатного українського поета , композитора , співака , Володимира Івасюка,  Надвірнянською міською бібліотекою організована розгорнута книжкова ілюстрована виставка: « Співець карпатських гір» .Усі користувачі та бажаючі мали змогу ознайомитися з біографією та творчість українського маестро.                                          
                     Торкнувся піснею до серця людей
Українська пісня-найбільша радість для простої людини.Життя таке, що душі черствіють,тільки рідна пісня здатна достукатися до найглибших закутків,пробудити радість,добро і світло.Тільки В. Івасюк ніс до  української молоді відродження вільного духу, прадідівський тембр,тисячолітню сонячну вдачу свого народу. І тепер ніжно співає колискову верба над водою, тужно розповідають казки смереки в Карпатах, іскристо грають води у потоках,вторячи ритму буття.Але вже без Володимира…   «…Він нестямно любив свої гори, і в його піснях вони поставали живими героями, мріяли, співпереживали і сумували…»Самобутній , талановитий композитор написав Понад 100 пісень, музику до спектаклів, інструментальну музику, майже всі оркестровки до  своїх пісень робив сам. З іменем В. Івасюка пов’язаний і творчий злет Софії Ротару- на Міжнародних пісенних конкурсах . Він завжди зичив популярності своїм колегам і друзям, хоч часто пісні запам’ятовувалися саме з його подачі, бо ж мав чудовий голос.  Це був справді Поет,Композитор,Художник,Людина.Його пісні співали, без перебільшення, в усьому світі. Вони повертали українцям самоповагу, гордість.Для нього головними були творчість і праця.Не шукав чужого, а оберігав своє, Пам’ятав про свої джерела і прагнув бути гідними їх.Так, за життя В. Івасюк  майже не мав офіційних відзнак свого блискучого таланту. Втім, мав, має, матиме він найвищу нагороду, що не вимірюється ніякими лауреатськими титулами: справжню шану,щиру славу,любов мільйонів людей. Його удостоєно  Державної премії ім. Т.Г. Шевченка, високого звання Героя України. Шкода що посмертно…
Жаль лише , що зоря його творчості горіла так недовго- доля відміряла всього тридцять.Причина смерті й досі залишається таємницею…Та живе він у віднайденій у горах « Червоній руті», як і в однойменному пісенному фестивалі, в серцях друзів, рідних, поціновувачів.