Дай, Андрію, знати, яку долю ждати

  

На календарі – 13 грудня…

І так – 13 грудня…, що ж за події в  цей вечір? Давайте заглянемо в книгу українських звичаїв. Український народ… Скільки мудрості, повчальності, моральної краси в його піснях, загадках, скоромовках, казках. Дуже багато цікавого  в його обрядах, у святкуваннях різноманітних свят, яких у нашого народу чимало. Одне з них – День Андрея Первозванного.

            Веселі Андріївські вечорниці ніхто не міг заборонити, навіть церква.

 13 грудня в  Надвірнянській міській бібліотеці для юнацтва    зібралися дівчата з молодіжного клубу «Юність», щоб дізнатися в святого Андрія , яку долю ждати.

            Ох, ці дівчата! Увесь час їм потрібно щось знати ще  й наперед.

О.Семенишин та Х. Вірста організували дівчатам веселі ворожіння та солодкий стіл. На зпитання бібліотекаря О. Семенишин, чи насправді наші прекрасні дівчата вірять у свою долю і що чекають від цього свята? – дівчата відповіли.

Шпинта Тетяна: «Разом з усіма я прошу щастя у святого Андрія,щоб від щастя раділо кожне серденько».

Плитус Аня: « Щоб сміялись очі дівочі, щоб були веселі щасливі та спокійні ночі».

Глинчак Тетяна : « Хай кожному із нас святий Андрій допомагає знайти свою зорю, яка між  зорями блукає і віримо в те, що хоча із запізненням вона відшукає, і два серця в одне з‘єднає».                                                 

            Дівчата гадали на нитки,на сірники,на воду, вибирали суджених із закритими очима.

            На закінчення дівчата висловилися,  що з       нетерпінням чекали цього   традиційного свята, цих веселих вечорниць, для того,  щоб зустрітися у колі друзів і трохи розважитись.